"Люба моя Лівіє..."

Лівія і Феб – друзі з раннього дитинства. Як звично, стосунки у таких людей дуже відкриті і близькі. Спостерігаючи збоку за такими друзями можна подумати, що їх об’єднує зовсім не дружба, а щось більш палке і романтичне. Межа і справді дуже тонка, саме тому Лвівя і не помітила, як Феб через цю межу переступив. Може, тому що ніколи не думала про це. А може тому, що сама закохалась? Тільки в іншого. У Вівіана. Він з батьками нещодавно переїхав жити в сусідній будинок. Просто красень, усі дівчата з вулиці по вуха у нього закохані. Та й він, здається, до неї небайдужий, квіти дарує, гуляти запрошує. Щоправда, бачить вона його дуже рідко, і лише крізь вікно своєї кімнати. Зате вона щодня отримує від нього листи. Саме вони остаточно зводять з розуму. У них стільки світлих, просто казкових почуттів. Так, напевно, закохалася. От тільки він же не знає, що вона не зовсім така, як усі. Вона прикута до інвалідного візка. Чи захоче він бути з нею, коли про це дізнається? Все вирішить день народження, на який Лівія, окрім друзів, нарешті наважується запросити Вівіана. І от цей день настає, Феб допомагає приготувати свято, збираються друзі, нарешті з’являється Вівіан, та, побачивши її на візку... тікає, вигадавши якусь термінову справу. А як же свято? Як же квіти і всі ті подарунки, які він дарував? Як же всі ті слова, які говорив? Втішати Лівію, звичайно, приходить Феб. Ні, не втішати. Він прийшов сказати правду, про яку вона не знає. Так, можливо, Вівіан і красень, можливо, у нього і справді половина міста закохана, але ж вона його зовсім не знає. Так, людину можна покохати за її листи, а вони і справді казкові. От тільки писав їх не Вівіан...

Вистава „Люба моя Лівіє...”, на відміну від усіх попередніх робіт колективу, не має музичних номерів. Тут автори хотіли донести ідею за допомогою гри юних акторів, не використовуючи вокальних творів, хореографічних постановок та технічних спецефектів як допоміжних засобів. Перше кохання, у виконанні юних артистів – що може бути щирішим і більш виразовим?

Здача вистави відбулась 16 квітня 2009 року на сцені львівського театру юного глядача, прем’єра – 18 лютого 2010 року, на тій же сцені. У 2009 році вистава здобула перемогу у номінації „Розкриття теми високої жертовності” Всеукраїнського фестивалю дитячих театральних колективів „Казка у гаю”.

Автор сценарію, режисер, композитор – Сергій Котовський

Художник з костюмів – Надія Лазурак